Подзолкова Аріна, 9 клас, Харківський ліцей № 62

Вчитель, що надихнув на написання есе - Луценко Людмила Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни – це не просто цифра, це епоха, яка змінила кожного з нас. Війна вплітається в наше життя так, що вже важко уявити себе без неї. Кожен з нас пройшов свій унікальний шлях за ці дні, але всіх нас об’єднує боротьба за свободу, за життя, за майбутнє. Перші дні війни я пам’ятаю як через туман. Шок, страх, нерозуміння того, що відбувається.

Здавалось, це не може бути реальністю, це страшний сон, який ось-ось закінчиться. Але кожен ранок приносив нові новини про бомбардування, про зруйновані міста, про загиблих.  

Потім прийшов період усвідомлення того, що війна – це надовго. Тисячі днів випробувань, болю і втрат. Але разом із тим – тисячі днів мужності, єдності та віри. Ми стали сильнішими, загартованими, незламними. Я бачила, як люди навколо мене змінювались. Як вчорашні цивільні ставали воїнами, як малі громади об’єднувались для допомоги армії, як підтримка одне одного стала життєвою необхідністю.

Важливим етапом мого шляху стало прийняття того, що війна змінює не тільки зовнішній світ, але й внутрішній.

Ця зміна болюча, але водночас вона дарує можливість побачити, на що ти здатен у найскладніші моменти. Я навчилася бути стійкою, незважаючи на страх. Навчилася знаходити силу у слабкості і віру там, де, здавалось, її вже немає. Тисяча днів війни змінили мене назавжди. Вони навчили цінувати кожен момент, кожну людину поруч.

Я зрозуміла, що війна – це не тільки про зброю і фронт, це про кожного з нас, про наші маленькі перемоги кожного дня.

Мій шлях у війні триває, як і шлях усієї країни. Ми ще не знаємо, скільки попереду, але я вірю, що кожен наш крок наближає нас до миру, до перемоги. Тисяча днів – це довгий шлях, але ми його пройшли. І це означає, що зможемо пройти і далі, вистояти, перемогти.

Ця війна змінила моє життя, але не зламала. Мій шлях триває, і я знаю, що попереду – майбутнє, за яке ми боремось уже тисячу днів.