Гаврилко Крістіна, 9 клас, Півецька ЗОШ І-ІІ ступенів філія ОЗО «Ржищівський ліцей «Лідер»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Прокопенко Марія Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисячу днів…Ніби й багато, але якщо думати про радість, то зовсім мало. Який антонім слова «радість» ? Війна… Це жахіття, що забрало стільки життів. Всі мрії, сподівання обриваються в один момент. Сирена, свист, вибух. Крик і плач батьків, які лишились без своїх дітей. 24 лютого… Як зазвичай, збираєшся до школи. Вмикаєш телевізор і чуєш звістку, що пробирає до кісток, з голови до п’ят. Почалась війна… Спочатку думаєш, що це жарт, адже ніхто і уявити не міг, що могло статися таке. В 21 столітті…

На жаль, це був не жарт, а страшна реальність. Війна. Справжня, страшна і реальна. Я навіть не думала, що моє дитинство може обірватися так різко.

Дитинство. Дитинство без війни. Якими щасливими очима я дивилася на літаки, що пролітали, лишаючи у небі білий слід. Тоді, у 12 років, моє дитинство скінчилось. Моє дитинство. Тоді, у 12 років, проти моєї волі, я зрозуміла багато чого. Те, що смерть може наступити раптово. Те, що люди можуть бути такими жорстокими. Те, що навіть твій близький, твій земляк може зрадити свою країну, давши координати для ракетного удару. Те, що тероризм реальний. Це не видумка, це не десь там, далеко, а тут, у нас. В нашій країні.

Війна… Який антонім до слова «війна» ? Надія. Перемога. Українські незламні серця. Хоробрі солдати, невтомні волонтери.

В 14 років я отримала новий досвід. Усвідомила те, що є незламні люди. Те, що ці люди мої земляки. Те, що є люди з такими гарячими серцями, повними любові. 1000 днів жорстокої війни, горя і страждань. Це багато! Але я знаю, що після темряви завжди настає світло. Після ночі завжди настає ранок. Після війни завжди є мир.