Я не думала, що Росія на нас нападе. Коли почались обстріли, я думала в першу чергу про ліки, бо ми з чоловіком хворіємо. У місті закрили магазини та аптеки. Через декілька місяців все знову запрацювало. 

Діти з онуком виїхали за кордон. Поки повертатись не планують, бо у місті небезпечно. Я дуже за ними скучила. 

Росіяни розбомбили місцеве кладовище. Могили моїх батьків зруйновані. Коли я зможу все відновити, не знаю. 

Я дуже чекаю миру. Мене не треба не від кого визволяти. Нехай росіяни йдуть з нашої землі, а всі українські воїни повернуться додому.