Ми з чоловіком живемо у приватному будинку в Слов’янську. Нікуди не виїжджали, бо здоров’я вже погане. Нам трішки допомагала сестра. З голоду не помирали, але і не шикували. Нікуди не зверталися по допомогу. 

Нам дають гуманітарку, але я не в змозі піти, то сестра отримує за мене. Вода є, світло теж. Котел у нас згорів у цьому місяці. Ми зверталися в міську раду, але нічого не отримали. Усі гуртом купили котел. Тепер тепло в хаті. На дві тисячі гривень на місяць дуже не розгуляєшся. Добре, що сестра допомагає мені. 

Ми були б раді, аби війна прямо сьогодні закінчилася, і ми жили спокійно.