Я живу у Слов’янську. У 2022 році виїжджала з міста, потім повернулась. Не змогла жити в евакуації. 

Я була шокована жорстокістю росіян. У Слов’янську багато людей з Бахмута. Вони залишись без всього. У них зруйновані будинки та життя. Мені болить за всіх, хто страждає. 

Ризикуючи життям, і рятувальники, і комунальники працюють під обстрілами. Я вдячна всім за те, що у місті працюють комунікації. 

Зараз я отримую гуманітарну допомогу. Це дуже приємно. Вода та газ є. Я не жаліюсь на життя. 

Я вірю в перемогу ЗСУ. Своє майбутнє бачу у Слов’янську. Сумую за онуками,  дуже хочу їх обійняти.