Коли почалася війна, я з родиною переїхав до сусідів, бо їхня квартира була розташована на нижчому поверсі. Обстріли були масованими. Я не знав, як пояснити маленькому сину, що відбувається. Він був дуже наляканий.

Продукти та ліки нам привозили волонтери. Я весь час думав, як ми будемо виїжджати з Харкова, бо бачив на вулиці розстріляні машини. В одній з них був вбитий чоловік, якого ніхто не забирав. Коли я почув про те, що сталося в Бучі, зрозумів, що така ж ситуація може чекати і на нас.

З міста ми виїхали всією родиною. Зараз живемо на Сумщині. З собою забрали і собаку. Я радий, що всі мої рідні живі, це найголовніше. Сподіваюсь, що скоро ми побачимо рідний дім.