Мене звати Андрій. Я живу у Київській області. Раніше працював викладачем, але зараз важко з роботою.

Війна застала мене в селі з 90-річною бабусею. Живеться нам непросто, бо немає газу, відключили ще до війни. На вулиці мінусова температура, виживати дуже важко. Тому 24 лютого, незважаючи на початок війни, я займався тим, що намагався опалювати будинок, якось натопити в хаті, щоб ми з нею не замерзлию. Топив, варив їсти і не зважав на війну.

Я не вважаю, що треба кудись тікати з України, бо думаю, що загроза апокаліпсісу є по всій планеті. Тому я нікуди не їду.

Виживати важко, бо все подожчало - гречка, сіль. Але намагаємося жити далі. Ми приймаємо те, що Бог попускає. Я навчився знімати стрес за допомогою молитв до Бога, читанням Біблії. Молився за інших.

Мене під час війни зворушило те, що все-таки в українцях прокидається совість, взаємодопомога, взаємовиручка все-таки серед свідомих людей. Я думаю, що життя наше зміниться, що будуть люди більше вірити в Бога і робити добро людям, і боротися зі злом, яке нас оточує. Бог допоможе перемогти всі ці сили по всьому світу, коли люди об'єднаються і будуть боротись.