Бевз Віталіна Дмитрівна, 13 років, учениця 8-А класу Нікопольського ліцею № 22

Вчитель, що надихнув на написання есе: Короленко Катерина Ігорівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Колись давно, у безтурботному дитинстві, слово «мир» асоціювалося мені з красивими кольоровими картинками земної кулі, білими символічними голубками та гілочками бузку, які ми носили до пам’ятника загиблим воїнам 9 травня.

Ми з сестрою тоді дивувалися сивим ветеранам, які не раділи цьому святу, а крадькома змахували сльози, приймаючи від нас квіти на святковій польовій кухні… Тоді, маленькі, ми не розуміли, що окрім миру вони бачили війну, окрім радості Перемоги зазнали людський біль і сльози! Не здогадувалися ми тоді і про те, що зовсім скоро нам, разом з усіма українцями, доведеться відчути на собі всі жахи та негоди війни…

Війна увірвалася в наше життя 24 лютого 2022 року гучними вибухами по всій території нашої Батьківщини. З бомбами та ракетами, масовими вбивствами мирного населення та зґвалтуваннями діточок прийшло усвідомлення того, що наше життя назавжди змінилося, що нічого в Україні вже не буде як раніше: ані безтурботного життя, ані моєї гарної, щойно відремонтованої школи, ані подорожей з друзями і рідними.

Бо все це в нас відібрали разом з щасливим дитинством і безкрайніми просторами Донеччини і Луганщини, Запоріжжя й Херсону…

Життя мільйонів українців змінилося під час війни: наші кремезні чоловіки боронять кордони України, оберігаючи наш сон та спокій; тендітні красуні – україночки змінили спідниці на волонтерську форму; підприємці та адвокати везуть гуманітарку з-за кордону, допомагаючи людям, які опинились без житла, світла, опалення і, навіть, їжі… Депутати змінили краватки на робу, розбираючи завали маріупольського драмтеатру. Старенькі, безпорадні, матусі з маленькими діточками намагаються просто вижити, роз’їхавшись по найдальнішим куточкам планети! Але і там вони намагаються бути корисними нашій країні: хтось збирає на обладнання бійцям, хтось в’яже теплі шкарпетки для наших захисників, чиїсь діточки продають на вулицях Парижу свої іграшки, щоб купити військовим бронежилет замість втраченого…

Мені здається, що саме завдяки нашим людям Україну тепер знають у всьому світі, саме незламні українці прославили свою землю на всі часи, на всі віки… Бо немає на Землі жодного куточка, де б у 2022 році не знали, що означає жовто-блакитний стяг, поєднання кольорів спілого колосся та небесної блакиті; немає людей, які б залишилися байдужими до страшних подій в Україні!

Але знаю точно: я обов’язково повернусь додому! До рідних берегів Каховського водосховища, до зелених парків, хвойних лісів та безкрайніх золотих полів. Я неодмінно пройдусь по вулицям свого прекрасного міста, поцілую рідну, наповнену сонцем землю, навідаюсь у стіни рідної школи!

А ще знаю, що я зроблю відразу після того, як відгримить останній залп в Україні – безжально знищу у своєму житті все російське! Викреслю з плейліста нашого телевізору всі російські серіали та пісні; у смітник полетять мої улюблені парфуми, привезені мені колись друзями з Москви; всі улюблені російські блогери підуть у «бан»… Я обов’язково буду розмовляти солов’їною співочою українською мовою, бо, як каже моя вчителька літератури, мова має значення! І дійсно, дуже важливо, коли на українських вулицях лунає рідна, дарована пращурами, українська мова, а не мова окупантів, які століттями знищували все українське на нашій землі: починаючи від мирного населення і закінчуючи підручниками української історії на загарбаних територіях…

Я ніколи не куплю своїм дітям танк, іграшковий автомат або солдатиків… Мені вистачить на все життя війни та зла, яке вона принесла з собою! Мені, як і всім діточкам у нашій країні, хочеться миру в наших домівках, небесної блакиті без вибухів та дронів, родини в повному складі за обіднім столом.

Я хочу святкувати народження ще однієї сестрички, а не плакати біля труни когось з рідних, загиблих під обстрілами; бажаю будувати, а не скитатися по руїнам; мрію навчатися, а не сидіти місяцями у бомбосховищах!  І всім серцем вірю, що зовсім скоро буде мир на нашій рідній землі, на Богом дарованій нам Україні!