Мені 66 років. Жив в селі під Бахмутом. Працював у сільському господарстві трактористом усі свої найкращі роки.

Я перший день війни не запам'ятав. А вже пізніше… Мій зять воював. Він сказав: «Батьку, збирайтеся. Завтра виїжджаєте на Дніпро. Приїде машина і вас забере». 

Я 29 квітня виїхав зі Званівки. Мені казали, що там з другого травня не стало газу і світла. 

У мене 50 нутрій було вдома. Були і великі, і малі. До війни я торгував. А у війну їх і солдатам роздавав. 35 штук випустив в озеро – і живіть, як хочете.

Хочеться це все забути, але не виходить ніяк. Хочеться додому. Хоч і на розвалини, але додому. А зараз потрібно винаймати житло, платити за це гроші. Десять тисяч потрібно заплатити тільки за житло, а ще ж треба і щось поїсти.