Ми з родиною (я, дитина і бабуся-інвалід) були вимушені виїхати з дому "внікуди' в перший день війни. До Західної України з Херсона ми їхали 3 дні. Ночували просто у невідомих людей в селах. Приїхавши в Золочів, не було речей взагалі. Добрі люди збирали нам одяг. А потім батько моєї дитини пішов служити в ЗСУ та отримав поранення. З уламком в спині й досі…   

Важко залишитись без нічого. Уламками скла було поранено мене, коли ракета прилетіла в місто нашого перебування.