Двадцять четвертого лютого у Вугледар прилетіла ракета. Багато людей загинули. Потім я з дітьми сиділа у підвалі. Я не думала, що місто будуть просто знищувати. У місті зникли вода, світло та газ. Ситуація погіршувалась щодня. Полиці у магазинах були порожніми. Я ходила за продуктами до останнього. 

Коли я побачила переляк в очах моїх дітей, вирішила, що треба виїжджати. Евакуювалась з рідними на власний страх та ризик.

Спочатку я жила в Полтаві, але там оренда житла дуже дорога. Зараз я з дітьми живу в іншому місті. У Вугледарі залишаються моя мама та старенька бабуся. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і росіяни залишать нас у спокої.