Через війну я втратила роботу. Раніше працювала бухгалтером. Жила одна, тепер переїхала до мами у селище Біленьке. Доглядаю за літньою мамою. Виїхати я не змогла, тому що тут перебувала свекруха, вона була лежачою хворою, я теж за нею доглядала. Згодом свекруха померла. 

У 2014 році ще був живий мій чоловік. Ми жили вдома, у своїй квартирі. Квартира тоді постраждала - у нас вибило шибки. 

24 лютого був жах. Я вискочила на балкон і бачила, як ракети летіли на аеродром. Потім зібрала речі і поїхала до мами. 

За час війни були проблеми з газом і світлом. Вода залежить від наявності світла. Але тепер такий час, тому ніяких претензій ні до кого, крім орків, не маю. Хочеться чимшвидшої Перемоги. 

Було важко із транспортом певний час. Доводилося добиратися на перекладних, а іноді - йти пішки, але нічого, пережили. 

Тепер стало більше відкриватися приватних крамниць, аптек. До цього працювали кілька аптек на все місто. Доводилося замовляти ліки через перевізників. Зараз з цим вже проблем немає. 

У нас тут було шумно: стріляли, все тремтіло і летіло. У нас у селищі теж були ракетні удари. 

Чекаємо і сподіваємося на закінчення війни. Мрію, щоб усі залишилися живими.