Галина Василівна була маленькою дитиною, коли почалася Друга світова війна. Їх було в сім'ї троє дітей, і мати їх виховувала одна. Вони пережили голод, не було хліба і доводилося харчуватися травою. Жінка ніяк не очікувала у своєму похилому віці побачити ще війну на Донбасі. Коли почалися обстріли, вікна її квартири посипалися. Самотній жінці доводилося ховатись у підвалі: «Я в нічній сорочці, натягнула халат і чоботи, і побігла до підвалу. Я там сиділа до дванадцятої ночі, там все сипалося. Щодня, то там вибухнуло, то біля школи бомба, там яма, газ пробили, потім відключили газ і тепло та не було води». Галина Василівна дуже вдячна за допомогу Ринату Ахметову, завдяки якій вона протрималася у скрутну хвилину.