У Кремінній я жила, як і всі пенсіонери. Навіть не думала про війну. Росіяни почали обстрілювати місто відразу. Я постійно сиділа в підвалі. Не було газу та світла. Я готувала їжу на багатті. Також не було опалення. У моїй квартирі температура була плюс шість. 

На початку квітня я виїхала евакуаційними автобусами. Мене привезли до Дніпра. Спочатку я жила в школі, спала на матраці. Потім знайшла квартиру. 

Зараз я часто хворію. Гадаю, що це - через стрес. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться, і я буду жити спокійніше жити.