В перший день війни я була на роботі у Києві. Про початок війни мені повідомив охоронець. Моя дитина, чоловік і мама були в Донецькій області. Додому я дісталась зі знайомим. Мені стало спокійніше. 

Після прильоту снаряду біля мого будинку ми з родиною виїхали. Їхати було страшно, бо я не знала, куди прилетить. Прожили пів року у різних містах. В селі на Черкащині ми жили у будинку в селі. Місцеві жителі нам приносили їжу та одежу. Це було дуже приємно. Потім ми переїхали у Павлоград. Там були сильні обстріли. Я з родиною сиділа в підвалі. 

Гроші швидко закінчились, тому ми повернулись до Донецької області. Нещодавно я потрапила під обстріл у Добропіллі. Хотіла туди переїхати, але передумала. Це дуже страшно. 

Я мрію про повернення додому. Хочу звичайного спокійного життя.