Моя мати пережила блокаду Сталінграда, приїхала сюди після війни. Їй допомогли добрі люди, потім вона зустріла тата і лишилася жити в Україні. Я народилася у Дебальцевому. Чоловік був чорнобильцем, брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, рано помер.

До війни у ​​нас було хороше життя, все влаштовувало. Нині один син живе у Києві, інший у Покровську. Коли в місті почалися бомбардування, я від'їжджала до сестри у Волгоград. У нас вилетіли вікна, наступного дня діти мене забрали. Я повернулася наприкінці травня, тут розруха, людей майже не було.

Дуже запам'яталося, коли біля мого будинку впала перша бомба (ще не було Дебальцевського котла). Це було дуже страшно.

Нам допоміг Фонд Ріната Ахметова продуктами. Багатьом людям Фонд допоміг зробити операції, була допомога мамам у пологовому будинку. Була допомога від чеської організації «Людина у біді» та Червоного Хреста.

Сподіваюся, що все буде гаразд, настане мир, і наше життя налагодиться.