Світова Вікторія, учениця 10 класу Комунального закладу "Піщанський ліцей №2" Піщанської селищної ради
Вчитель, що надихнув на написання есе - Станкевич Наталя Анатоліївна
Чому бути українкою – це моя суперсила?
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! Волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли…»
Здавалось би, Україна – країна десь на сході Європи, про яку деякі земляни і не чули. Чим же я можу пишатись, якщо економіка повністю пішла в мінус, ціни на акції впали, а на продукти піднялись? Я знаю історію Гетьманщини, Русі-України, зародження нашої сучасної унітарної держави, тому діями наших предків вже можна похизуватись.
В яких саме вчинках я можу відчути справжню гідність і патріотизм? Та в будь-яких! Мало того, що Україна – найбільша країна в Європі за територією, якщо не брати до уваги росію, так ще й площа моєї держави складає 603 628 км² і займає 5,7% європейських земель.
Українці – вільний народ, ми ніколи не хотіли підкорятися будь-кому і як могли тримали свої кордони. Абсолютно всі сусіди наші були загарбниками і варварами, зрадниками і лицемірами, це виразилось в підготовлених, неочікуваних для нас нападах на землі, бережені козаками, та ми вистояли і знову ж переможемо це нахабство! Звичайно, у наші часи немає ні козаків, ні царів, ні панів, ні агресивних імперій, ні Війська Запорозького, але це все підлягло зміні назв.
Українські захисники - козаки - це Збройні Сили України у всіх їхніх видах: сухопутні, морські, повітряні війська, десантники, виконавці спеціальних операцій і окремі воєнні підрозділи. Я і гадки не маю, як їм віддячити!
Ще момент з дитинства, який я пам’ятаю, 2014-го року десятки тисяч чоловіків і жінок, котрі раніше пройшли військову підготовку і мали радикальну думку про патріотизм, самовільно вступили в лави Антитерористичної операції на сході країни.
Небесня сотня – наші віддані герої, допомоги яких народ не очікував, вони, розміркувавши «що, як і де», обрали власний шлях – боротьбу.
Це таке багатозначне слово, яке складається всього з восьми букв, може означати звикле нам протистояння чи, більш фамільярну річ – війну, її наслідки, покладені за свободу душі мертвих і травмовані життя їх рідних. А перевернута цифра вісім так і хоче показати, скільки та протидія триває: вічно, безкінечно.
Отак всю свою історію Україна бореться за те світло, яке видніється в кінці важкого неминучого шляху.
Часом треба боротися з самим собою. Щоб реалізувати всі бажані плани потрібно потрудитись: перемогти лінь і душевний біль, віднайти свою ціль, яка буде корисною для всієї нації і врешті решт, реалізувати свою особистість. Під час війни, важливо як ніколи, об’єднуватись, без різниці, як саме, чи в громадські організації, чи в соціальні підгрупи або як мінімум, з близькими друзями і родичами.
На жаль, Україна, можна сказати, вже втратила тринадцять мільйонів переміщених осіб, які повернуться до справжнього рідного дому на кілька тижнів, коли ординарний трудовий народ вже все відбудує, а це станеться десь через років десять після закінчення Повномасштабної війни.
Що ж я роблю, знаючи власні і міжміські зв’язки і потреби? На даний час, я шукаю менторів, можливості, проєкти і гранти для утворення неприбуткової організації, яка допоможе розвиватись і дорослим, і малим, і таким, як я, і тим, хто лише наступає на першу сходинку кар’єри. Повірте, ніхто не хоче слухати неясну або надто розгорнуту відповідь на конкретизуюче запитання.
Завдяки численній кількості інтерв’ю, курсів та написанні есе замість мотиваційних листів, я навчилася більш точно висловлювати свої думки. Я продовжую допомагати нашій армії, цим наближуючи перемогу і, звичайно, я радію кожній миті життя.
Отже, гідність нації проявляється в її народі, «як посієш, так і пожнеш», - каже народна мудрість, це означає, що сучасне покоління – цвіт і лик України, як ми виховаємо дітей, такими вони й виростуть. Обов’язком кожного є так чи інакше захищати Батьківщину і боротись за те, за що наші прабатьки бились.
Єднайтесь, діти,
Будуть із вас люде!