До початку війни я жила у Волновасі. Це прифронтова зона. Вибухи там було чутно і до двадцять четвертого лютого 2022 року. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, обстріли почалися вже безпосередньо поблизу моєї домівки. У місті зникли світло, вода й газ. 

Біля нашого будинку впали два гради. Я вже прощалася з життям. Думала, це кінець. Після цього з чоловіком вирішили виїжджати. На щастя, після обстрілів у машині вцілів бензобак. Дорогою нас обстрілювали з танка. 

Двадцять восьмого лютого я востаннє бачила свій рідний дім. Найбільше мене шокує, що ми починаємо звикати до жорстокості. Це дуже страшно.

Зараз я з родиною живу в Полтаві. Нас прихистив знайомий у своєму будинку. Бере з нас оплату тільки за комунальні послуги. Я сподіваюся, що після закінчення війни зможу повернутися додому й обійняти рідних, які залишилися в окупації.