У Маріуполі я жила біля Драмтеатру. З перших днів війни чула постійні вибухи. Води у місті не було, тож я пила дощову. Місяць я виживала без їжі та опалення. Снаряди прилітали і до мого будинку, після чого я пішла до бомбосховища у будинок піонерів. Там мене годували волонтери. 

У квітні я виходила з міста пішки. Зі мною було ще сорок вісім чоловік.

Росіяни нас обстрілювали, ми постійно чули автоматні черги. Я не знаю, як ми вижили.

Автобусом нас підібрали волонтери. Коли ми побачили хліб, всі заплакали. Ми всі були дуже голодними. Потім я приїхала до Запоріжжя, перетнувши тридцять шість російських блок-постів. 

Зараз я живу в Мукачевому. Сподіваюсь на перемогу України.