Я живу у Слов’янському районі. Обстріли тут бувають дуже часто. Мені страшно одній, але що робити? Газу та води у мене немає, тяжко жити. Допомоги ніякої також немає. Щоночі я боюсь кожного гучного звука. Від  першого дня боюсь за житло. Чи вціліє? Якщо зруйнують, що робитиму, не уявляю.

Мої діти виїжджали, але потім повернулись. Приходять до мене, допомагають саджати город. Все це ми робимо під обстрілами.

Війна – це дуже страшно. Їхати мені нікуди, та і коштів на евакуацію немає. Сподіваюсь лише на закінчення бойових дій.