Молода дівчина відмовилася виїжджати, хоча й потерпає без роботи, але вірить в перемогу

Я проживала в місті Верхівцевому, там бойових дій не було. До війни працювала в Дніпрі, в пекарні. А потім в інтернеті та по телевізору почали говорити і знайомі почали дзвонити, щоб ми виїжджали, бо війна. Я сказала, що виїжджати не буду. Це ж моя країна, я її не покину.

Зараз немає роботи. Коли працювала, в мене був стабільний заробіток, а зараз мені допомагають рідні. Гуманітарні допомоги видають, і від вашого Фонду я отримувала. А на роботу дуже важко десь пристроїтися. Ціни дуже великі, все дуже дорого.

Але не це шокує, а те, що відбувається в інших містах, де діти гинуть та люди невинні. 

Мене не дуже все це зачепило. Ми чули пару вибухів, але це було ППО.

Мама моя взагалі не може піти ніде на роботу. Вона сидить з моєю маленькою сестричкою без роботи, тільки отримує допомогу. У рідних мого чоловіка є робота, і вони нам дуже допомагають.

Я надіюсь, може, влітку війна закінчиться. В інтернеті і по телебаченню кажуть, що весна і літо будуть вирішальними. Буду я працювати, буде чоловік працювати, дитина піде в дитячий садочок. Будемо жити в мирі і відбудовувати нашу країну.