Я залишалась в Авдіївці до останнього. Там тривали обстріли. Мені одній у квартирі було страшно, до мене приходила сусідка ночувати. Спали у кріслах, аби швидко вибігти в коридор під час вибухів. Не було води, світла та газу.

Ліків не було, а у мене багато хронічних захворювань. 

З Авдіївки мене вивіз син. Тоді від міста майже нічого не залишилось. А жаль. Авдіївка за останні роки стала гарним містом. Там відремонтували дороги, висадили багато квітів, зробили гарні клумби. Але тепер я ніколи вже не побачу рідні вулиці.