У перший день війни мені зателефонував син. Він працював рятувальником. Сказав,  що почалась війна. Потім почались обстріли. Я сидів без світла в погребі. Їжа була у мене вдома. У магазинах продуктів не було. Також видавали гуманітарну допомогу. 

Найбільше мене шокувала війна. Я покинув все та виїхав. На машині доїхав до Дніпра. Тут живуть мої рідні.

Зараз мій будинок стоїть пограбований. Я не знаю, чи зможу коли-небудь повернутись у Кремінну, а дуже хотілося б.