До війни було гарне життя. А зараз життя немає, хату розбомбили на днях. Повертатися нема куди. Хати немає. Те, що від неї залишилося, грабують, виносять. У мене день народження 24 лютого - так я цей день у 2022 році на все життя запам’ятаю. 

Нам прилетіло у двір, усе розбомбило, і ми тікали: я з бабусею спочатку, а через день - чоловік із сусідами.

Потім нас евакуювали. Ми зараз у Запоріжжі: нас дві сім’ї, ми орендуємо будинок. Нам допомагають у церкві, давали допомогу від держави, і від Фонду Ріната Ахметова отримували. 

Діти мої виїхали до Німеччини, а ми в Запоріжжі. Бабуся старенька біля мене і чоловік. Я думаю: скоріше би перемога, щоб ми повернулися і потихеньку відбудовувалася. Зараз наперед загадувати страшно - подумаєш одне, а воно робиться інше.