У перший день війни я з родиною прокинулась від вибухів. Наше село одразу опинилось в окупації та прийняло на себе удар росіян. Я була у шоці, бо ніхто не хотів війни, я не могла повірити у цей жах. До підвалу я не ходила навіть коли снаряди падали поруч. Будинок здригався дуже сильно. Перебувати в селі було нестерпно. Після визволення села обстріли не зменшились, і я з дитиною виїхала.

Зараз я живу в Снігурівці, приїхала до знайомих. Дуже чекаю на завершення війни, щоб була робота та спокійне життя.