Филимонова Ксенія, учениця Бердянської ЗОШ №16, м. Бердянськ, Запорізька обл.

Конкурс есе "Один день"

Війна, війна! І знов криваві ріки! І грім гармат, і шаблі дзвін.

Могили, сироти, каліки

І сум покинутих руїн.

Олександр Олесь.

Війна… Таке страшне та лякаюче слово. Війна несе біль, жадає крові та страждань, вона забирає життя тисяч людей… І саме вона залишає кривавий слід в історії і душах.

Ще з давніх-давен історія людства роїть війнами. Вони були різними: різні дати, різні століття, різні території та різні народи-учасники тих страшних битв, але суть завжди залишалась незмінною – це смерть, плач та муки.

13 квітня 2014 року. Звичайний вечір. За вікном іде дощ, який я так люблю. На пательні щось шкварчить – мама готує вечерю, а я виконую домашнє завдання, старанно виводячи кожну літеру та цифру, а кішка мирно муркоче на дивані. “В антитерористичній операції, що почалась цього тижня в Україні, є перші жертви. У Слов’янську, на Донеччині, є вбиті та поранені,” – пролунав на кухні стривожений голос дикторки телебачення. “Мамо, що вона сказала?” – я піднімаю голову й кидаю переляканий погляд на матір. “Тихіше, нічого не чутно,” – вона бере пульт та робить звук гучнішим, уважно слухаючи новини…

Тоді ще ні я, ні мама навіть не могли подумати, що звичайна сутичка може перерости у війну, яка поставить вирішальну крапку в історії взаємин двох країн.

Багато хто з нас знав про війну тільки з підручників з історії або розповідей батьків. Тяжко усвідомлювати, що це відбувається саме з тобою та твоєю країною.

Розуміння реальної проблеми прийшло до мене та моєї сім’ї тоді, коли в місті ввели воєнний стан. Було лячно просто виходити на вулицю.

Усі раз у раз тільки й розмовляли про те, що їх родина робитиме, якщо війна добереться й до нас. Серце завмирало, коли над головою пролітали літаки, адже не знала, що то за літак, бо ж я чула одного разу, як мама казала подрузі з тривогою, що ми живемо в приморській зоні й до нас через водний кордон рукою подати.

Війна – це передвісник смерті, плачу. А ще – це сподівання. Сподівання на те, що близькі, які пішли захищати Батьківщину, повернуться додому, що вони живі.

Герої війни завжди будуть у пам’яті дітей, онуків, правнуків як люди, які дали їм можливість жити в мирі.

Маємо бути вдячними.

Діаметрально протилежне до слова війна – слово мир. Для кожної людини воно має своє значення. Для когось мир – це коли батьки не сваряться, коли не боїшся виходити в соціум та коли тебе по-справжньому люблять та цінують. А для когось – це коли не боїшся пройтися своєю вулицею, можеш спокійно спати, коли тебе не охоплює страх від звуку феєрверків та коли твої батьки поруч. Люди, які хоча б раз відчули на собі подих війни, найбільше цінують злагоду.

Мир означає багато для мене, а найголовніше – можливість жити повноцінним життям та не боятися за власне життя та життя родичів. Це найцінніше, що може бути в нас, але, на жаль, ми його не цінуємо.

Я впевнена, що Україна переможе, адже наш народ, це не щось нікчемне, це – справжня нація, яка готова боротися та вигризати перемогу власноруч.

Ми завжди були непереможними та незламними.

Що ж нам завадить бути такими й сьогодні?

Я бажаю всім мешканцям нашої планети, щоб вони не знали, що таке справжня війна та щоб жодна людина у світі не могла сказати про себе так, як лірична героїня поезії Ліни Костенко:

Мій перший вірш написаний в окопі…

На тій сипкій від вибухів стіні,

Коли згубило сонце в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні…