Наша родина жили, вчились та працювали до війни в м.Бахмут. Мама працювала вихователем. Молодший брат ходив до дит.садочка. Йому дуже подобалась вихователь - Наталя Миколаївна. Брат тоді був ще маленький і називав її просто - Наташа. Я і сестра навчались в спорт училище с.Бубки. Тоді ще я в 7, а сестра в 9 класі. Часто їздили на змагання та збори з легкої атлетики Мали успіхи. Багато кубків і медалей. Нажаль все це залишилось у нашому місті і згоріло разом з квартирою. Через війну ми не мали можливості займатися бігом так, як раніше, цілий рік. Тепер ми в дуже поганій спортивній формі. Але намагаємося надолужити втрачене.

Нажаль ,через війну ми втратили роботу, квартиру і все майно. А часті обстріли міста заставили нас виїзжати з рідного Бахмута. Але ми вважали, що це не надовго і скоро ми повернемося. Тому не взяли з собою майже нічого з майна та, навіть, одежі. Тепер починаємо "обживатися " на новому місці. Це не дуже просто, бо бракує коштів на все що потрібно. Але ми віримо, що все буде добре і дуже бажаємо всім Миру і щастя♥️

Я втратила можливість спілкуватися з друзями, повноцінно тренуватися та досягати успіхів у спорті. В Бахмуті був дуже гарний стадіон, не в кожному місті є такий. Я втратила можливість тренуватися разом зі своїм улюбленим тренером. Він втратив житло і через це йому довелося переїхати закордон. За півтора року в мене помінялося вже два тренера. Але я дуже сумую за Костянтином Євгеновичем. Нажаль, я втратила можливість проживати у себе вдома та в рідному місті. Також неподалік стався вибух, все скло з вікон, як в нашій квартирі, так і по всьому будинку, посипалося. Скло опинилося і на моєму ліжку. Це був вечор та я вже збиралася спати. Дуже добре, що мене не було на тому ліжку. Ту ніч наша родина провела в підвалі. Спускалися с 9 поверху ми туди дуже довго. Нам було страшно бо ми спускались під вибухи. А потім дуже гучно пролетів літак спочатку в один бік, а потім через деякий час в інший.

Бажаю усім миру, нехай кожен буде щасливим ♥️♥️♥️