Я була дома, спала і мені зателефонували, кажуть, що почалась війна. Я одразу і не повірила, мені здалось, що це жарт і такого не може бути.

Я втратила все, що у мене було… Спочатку це були друзі, бо ми роз'їхались. Сусіди й знайомі залишились у місті. Потім втратила дім і власну справу. Втратила надії на майбутнє, вже не вірю, що в мене буде щасливе життя.

Зіткнулась з нестачею грошей. Була відсутність гуманітарки у місті. Усе, що залишилося цінне, я заклала у ломбард.

Зараз ми разом з сім’єю живемо, і це єдине, що не дає мені збожеволіти.

До війни я мала власну справу, відновити її вже не вийде. Зараз в декреті. Але я дуже хочу змінити своє життя і вивчити сферу ІТ.

У мене залишився шарф, який передали з міста, де я жила, щоб я не забувала про рідний дім. А за тиждень у мою домівку влучила ракета і зруйнувала його...