Новосьолова Ксенія, 16 років, м. Мелітополь, Запорізька область, Мелітопольська ЗОШ № 20

Вчителька Чумакова Наталія

Сім років тому в нашій країні почалась війна. На жаль, вона продовжується і зараз. Але мова не про це.

Я хочу дати відповідь на питання: день, коли для мене почалась війна? Початок війни припав на кінець третього – початок четвертого класу. Я була ще маленькою, я не розуміла, що це таке і взагалі не звертала уваги на події того періоду. Мене цікавило інше.

Навіть коли розбився наш літак ІЛ-76, я не дуже розуміла, що сталося, але це було дуже серйозно. Ця подія стала переломною для наших військових і нашої країни. Ми щорічно вшановуємо пам'ять загиблих льотчиків.

Повність я зрозуміла, що почалась війна і все це дуже серйозно і небезпечно, коли мені сказали, що мій рідний дядько їде в АТО. Я вважала, що війна обійде мою сім’ю. Але я помилилася. Ця новина просто не вкладалась в моїй голові, я не хотіла в це вірити, але, на жаль, це була правда. У той момент, у мене в голові було, як кажуть, повна каша. У моїй пам’яті вставали фрази з новин про те, що багато хто з військових не повертається додому. Це ще дужче мене лякало.

У той день я бачила стан своїх родичів. Вони були шоковані. У всіх у голові були питання: «Як в АТО? На цілий рік? А якщо щось станеться?»

Ми переживали за нього, щоб все було добре, і він повернувся цілим і неушкодженим.

Цей день став найстрашнішим для моєї родини – і він продовжувався цілий рік. Очікування було болючим, нестерпним, кожен телефонний дзвінок від дядька був наповнений невідомістю, очікуванням хороших новин.

Мій дядько провів на фронті цілий рік, коли він повернувся, усі плакали від щастя, обіймали його і не хотіли відпускати. Це настільки був прекрасний момент, що і сьогодні ця радість перекриває сум прощання. Дядько розповідав нам про те, що сам бачив і пережив.

Я і вся моя сім’я пишаємося ним, бо він справжній герой!

На жаль, такий день є не лише в моїй сім’ї.