З початком війни Анастасія залишилася без роботи і без житла.

До війни ми з дитиною орендували квартиру. Я працювала, але неофіційно, а син навчався. Все було, як у кожній сім’ї, всього вистачало. По вихідним ми мали змогу піти в парк або в розважальний центр.

24 лютого я вважала, що життя закінчилося, я зосталася без роботи і без житла, тому що не було грошей платити за аренду квартири. Ми навіть не мали змоги найняти транспорт, щоб перевезти речі на старе місце.Там умови не дуже добрі: немає газу, вода на дворі, крівля протікала після дождю. Ми щодня переносили з дитиною речі на нове місце проживання, допомогли брати, дякуємо їм!

Грошей на існування не вистачало та не вистачає, гуманітарна допомога лише допомогла. А тепер живемо, хто чім допоможе. Найчастіше – це мама та бабуся, яка живе понад 70 км від нас.