Мені 77 років, я живу сама.

Перед ранком мені не спалося, і тут - сусідка телефонує та каже: «Ти знаєш, що війна?» Я ввімкнула радіо і все зрозуміла. Жила я в Дніпрі. Потім мене племінник забрав. Я поїхала до нього, тиждень побула, а тоді побачила, що в Дніпрі мирно, і повернулася додому. 

У мене сусіди гарні - завжди допоможуть, спитають, що треба. Я дуже рада, що в мене вони є. І гуманітарну допомогу отримуємо. Якби тільки не було війни!

Шокує те, що багато людей наших гине. За Бучу, Ірпінь, Маріуполь – за всі міста я переживала і страждала.

Стараюся справлятися з такими психологічними труднощами.

Думала, що війна закінчиться в цьому році, а тепер сумніваюся. Стільки всього відбувається! Хотілося б, щоб просто сьогодні вона закінчилася.