Я прокинулась від того, що вікна відкрились від вибухової хвилі. Так для мене почалася війна. У Новогродівці були дуже активні бойові дії. Обстріли не вщухали цілодобово. 

Я хвилювалась за своїх трьох дітей. На щастя, мені зателефонували з церкви і запропонували виїхати. Я збирала речі на два тижні, а вже два роки живу поза рідним домом.

Я винаймаю житло в Кременчуці. Для мене це дуже накладно. Рятує допомога волонтерів. Найголовніше для мене зараз, що мої рідні поряд зі мною. Хоча вижити з трьома дітьми на соціальні виплати нереально. Що з моїм будинком в Новогродівці, я не знаю. Чи буде мені куди повертатись після закінчення війни? Я теж сказати не можу. Сподіваюсь лише на краще майбутнє для своїх дітей.