Мені 46 років. До війни я працювала у приватній медичній лабораторії. У мене є доросла донька і мама. Чотири роки тому у мами стався інсульт, після якого її паралізувало. Коли почалася війна, донька виїхала разом з моєю кумою. А я залишилася одна з двома літніми людьми: зі своєю мамою й мамою куми. Я маю родичів у москві й бєлгороді. Вони зі мною більше не спілкуються. 

Про початок війни дізналася від доньки. Відразу поїхала в місто, щоб зняти готівку. Того ж дня був бій біля військової частини. 

Потім почалися авіаобстріли. На нашу вулицю скинули не менше п’яти бомб. Земля тряслася. Було дуже страшно.

Були проблеми з ліками. Аптеки зачинилися. Мама куми – гіпертонік. У неї закінчилися таблетки. Деякий час ми з сусідами обмінювалися ліками, а потім я зв’язалася з волонтерами й попросила в них необхідні препарати. 

Дуже сподіваюся, що війна скоро закінчиться.