Крест’янікова Ірина, 17 років, КЗ «НВК «Гарант», м. Лисичанськ

Есе "Один день"

Сьогодні вже XXI століття, але ми теж застали воєнні події. Перша війна почалась у 1914 році, ніхто і гадки не мав, що це знов повториться в 2014 році.

2014 рік. Я маленька життєрадісна дівчинка. Але настав той день, коли все різко змінилося.

Я згадую цей день з жахом. Звичайний теплий ранок і тут – гучний вибух. Я ще не розуміла, що відбувається, але з таким жахом згадую кожен день в 2014 році.

Воєнні дії ще не скінчилися, і це дуже сумно і страшно водночас. Сім років ми живемо зі страхом, що це повториться знов. Я дуже сумую за тим часом, коли не було воєнних подій.

Ще я з жахом згадую, коли ми з батьком сиділи у підвалі, було дуже страшно.

Що я можу сказати… Цінуйте своє життя і спокій у своєму місті. З великою надією я буду чекати, що все скінчиться.