Обстріли почалися майже відразу після початку повномасштабного вторгнення. У моєму селі не було продуктів, світла, газу та води. Гуманітарну допомогу не привозили, це був якийсь жах. Я намагались триматись з тих запасів їжі, що були. Годувала і собак, і котів, що прибігали з сусідніх будинків, з яких виїхали господарі.

Я нікуди не виїжджала. Страждали і мої рідні, що живуть у Слов’янську. Зараз сподіваюсь лише на мир. Нехай війна закінчиться.