Я живу одна. Після початку війни нікуди не виїжджала. Живу під постійними обстрілами. Мені дуже страшно. 

Пів року не було газу, іноді вимикали світло. Тяжко було, коли не працювали магазини. 

Мені шкода людей, які залишаються без житла. В країні гинуть діти, це страшно. 

Я отримую гуманітарну допомогу. Поки платять пенсію. На життя вистачає. 

У Слов’янськ повертаються люди. Кажуть, що в інших містах вони чужі. Я чекаю миру. Молюсь, щоб війна закінчилась.