Андрій вивіз своїх рідних з Охтирки, коли зрозумів, що їм загрожує реальна небезпека

Я проживав в Охтирці, мені 35 років. 

24 лютого ми ще знаходилися вдома, і при перших вибухах я зрозумів, що почалася війна.

Найбільші труднощі - дефіцит продуктів, неможливість зняти гроші. Пересуватися по дорогах також були майже неможливо. Було дуже важко заправити машину. З ліками проблем не було, дякуючи волонтерам.

Коли поруч біля нас вибухнула бомба 500 кілограм заряду - це і був вирішальний момент, коли ми вирішили, що потрібно виїжджати.

Я дуже боявся за своїх рідних і розумів, що повинен їх врятувати. Я сім’ю вивіз, а сам назад повернувся. 

Відчуття небезпеки зблизило мою родину. Можна так сказати, навіть друзі, які не виїхала за кордон, стали родичами. Ми були завжди поруч і допомагали один одному. У нас вся Україна стала однією великою родиною.

Мрію про майбутнє без війни і поруч зі своєю родиною.