Світлана Фігурна поховала 6-х рідних, які загинули від ракетного удару в Дніпрі 14 січня 2023 року.

Андрій Осинський і його дружина Марина Фігурна приїхали з Одеси у Дніпро, щоб відвідати батьків Марини — вони мешкали у зруйнованому російською ракетою під'їзді багатоповерхівки.

На момент удару у квартирі перебувало семеро родичів: Марина Фігурна й Андрій Осинський з Одеси, батьки Марини Світлана та Юрій Фігурні, брат Олександр Фігурний із дружиною Яною та 14-річною дочкою Ганною.

Того дня родина відзначала свято, вперше за довгий час вони зібралися разом. Після вибуху всі опинилася під завалами.

"Вы знаете, это просто ужас. В одну секунду я потеряла всю свою семью, всю. Муж, невестка, сын, внучка, зять, дочка. У меня семья была самая лучшая, они были идеальные. Вы знаете, ничего не могу про них что-то плохое..."

Неможливо, неможливо слухали Світлану без сліз. Жінка за секунду від російської ракети втратила шістьох найрідніших для себе людей. Свою любов, своє кохання, свою опору, свою підтримку.

"Муж был последнее время на пенсии по состоянию здоровья. Он уже давно на пенсии, работает, не помню... Он каждый вечер ходил встречал меня с работы, потому что темно. Я приду домой – дома всё сделано. Приходила домой – должна была позвонить дочке, должна позвонить сыну, узнать, как дела. Сейчас никого нет, не знаю зачем я живу, с какой целью я живу. В секунду я потеряла всю семью. Я не пойму, постоянно стоит вопрос: за что, за что со мной всё это сделали?"

У той день Світлана готувалась як ніколи, бо мала приїхати донька з зятем з Одеси. Мама раділа, нарешті вся родина збереться за одним святковим столом. Мама не бачила доньку Марину цілий рік, і от нарешті всі знову разом. Прийшов син Олександр з дружиною Яною і онукою Анею.

"Сели за стол, праздновали. Я вышла на кухню, хотела взять мясо из духовки. И здесь такой треск! Прям аж жуткий треск. Начал валиться потолок, и я полетела, как в яму какую-то. Потом очнулась на куче этих всех обломков. На меня упала бетонная перегородка. Я подняла голову, я была при памяти. Смотришь, а вокруг тишина. Страшная."

І раптом крізь цю тишу Світлана почула «Мамо, допоможи». Вона побачила свою доньку високо зверху, яка ледь трималася за шматки бетону.

"У меня на глазах упала. И потом я увидела сбоку взрыв и пожар. Всё. И потеряла сознание.

Проснулась в реанимации. Понимаешь, что у тебя ничего нет, всю мою жизнь в секунду разрушили, снесли, полностью всё. Нету нашего подъезда. Выжила только я одна. Только я не пойму: зачем? Там столько было детей, столько молодёжи… Зачем я осталась? Лучше кто-нибудь другой из молодёжи, у которого жизнь только начинается. Непонятно. Это просто какое-то наказание. Я не представляю, как я выйду и как я буду жить дальше. Не знаю, для чего я живу, зачем? Всё, что дорого было, всё потеряла, всё абсолютно."

Біль, який не заглушити. Біль, який ми маємо розділити разом зі Світланою. Нині так важливі слова кожного з нас, усієї країни. Не жалкуйте слів, напишіть Світлані. Обов’язково вона прочитає кожен коментар. Нині вона готується до складної операції з протезування кульшового суглобу стегна, аби знову стати на ноги заради рідних.

"За что со мной это сделали, за что? Чем мы так в этой жизни нагрешили? За что они обстреливают мирное население? Ну вот поле боя, ну сражайтесь там. Нет. Это надо дом в субботу, в праздник, когда масса людей дома, и такое должно было произойти, прилететь именно такая ракета, которая уничтожила такое количество людей. Это просто ужас."

Фонд Ріната Ахметова допомагає в лікуванні та реабілітації Світлані Фігурній, а також усім постраждалим під час терактів у Дніпрі: і дітям, і дорослим незалежно від віку і незалежно від ступеню поранення. Якщо вам також потрібна допомога або ви знаєте тих, кому вона так потрібна, звертайтеся, будь-ласка, до Фонду самостійно, зателефонувавши за безкоштовним номером гарячої лінії 0800 509 001.