Дитині на момент початку війни було півтора року. Це був травень 2014 року, коли почали стріляти. Я залишалася з дитиною одна в будинку. Всі вже вивезли своїх дітей. З нашого парадного я з дитиною поїхала остання.

Хотілося би повернутися додому. У мене там живуть і родичі, і друзі. Але невідомо, що з моїм житлом.

Велику роль для нас зіграла гуманітарна допомога. Нас це дуже підтримало, оскільки в багатьох були пошкоджені будинки. Мій, на щастя, оминуло.

І зараз продовжують стріляти, тому себе не відчуваю в безпеці. У мене в прифронтовій зоні перед Пісками живе батько, я їздила туди недавно на поминальні дні.

Через війну все розділилося на до та після.