Мені 53 роки. Я жила в місті Оріхів Запорізької області. За час війни ми з сім’єю змінили чотири будинки. Наш знаходиться біля сірої зони. В ньому побиті вікна, двері, дах. Ми перейшли до знайомих. Коли їхній будинок також постраждав від обстрілів, ми переїхали в центр міста. Люди надали нам своє житло. Зрештою, росіяни і його розбили. В листопаді ми виїхали до родичів у Запоріжжя.

Я працювала на хлібозаводі, де й дізналася про початок війни. Наш директор активно допомагав людям: безкоштовно забезпечував хлібом і військових, і цивільних.

У травні російська армія обстріляла завод. Я залишилася без роботи, проте регулярно отримувала гуманітарну допомогу.

Коли ми виїжджали, взяли з собою лише документи та зимові речі. Дякую людям, які безкоштовно надали нам житло, а також тим, які дали необхідні речі.

Ми виїхали на маршрутці. Спочатку я часто їздила додому. Люди допомогли частково відновити будинок. А потім я повністю перебралася у Запоріжжя. Я дуже люблю своє місто. Хочеться повернутися додому, вийти на роботу. Чекаю на Перемогу.