Я проживаю з мамою і чоловіком, родичі живуть на Кубані, але зараз бачитися з ними можливості немає. Коли стали стріляти, тоді й зрозуміли, що наше життя змінилося. Потім в 2017 році загинув чоловік моєї подруги, загинули діти, мої колишні учні. Було страшно.

Під час обстрілів по кілька місяців сиділи без води, не було світла і газу, були перебої з продуктами. Пенсії дуже маленькі, а зараз потрібні ліки, все дуже дороге. Немає ніякої впевненості в завтрашньому дні.

Мама отримувала продуктову допомогу, і це було гарною підмогою для нас. Нам допомагав тільки Фонд Ріната Ахметова, більше ніхто.

Найстрашнішими подіями за цей час для мене стали смерті близьких і друзів, а також обстріли.

Мрію, щоб закінчилася війна, щоб все налагодилося, і ми могли вільно їздити до родичів.