Мені 72 роки. Я живу в місті Охтирка Сумської області. Коли почалася війна, перейшла в бомбосховище, яке облаштували в гімназії, неподалік від мого дому. Була там весь час, поки росіяни бомбили Охтирку. Волонтери привозили їжу. 

Було страшно, коли кружляли літаки і скидали бомби. Тяжко бачити руйнування й дізнаватися про загибель рідних і знайомих.

Загинув мій племінник. Це дуже велика втрата. Його дружина залишилася одна з трьома дітьми.

Хочу, щоб усі повернулися додому, щоб усе було так, як до війни. І щоб вона якнайшвидше закінчилася.