У перший день війни мої діти тікали від обстрілів. У мене над головою все літало і вибухало. Вирішили тікати, коли жити стало неможливо.

Я виїжджала з думками: аби повернутись додому та всі були живі. Ми забрали і котів, і собак. Ми за ними вертались, бо перший раз тікали під обстрілами.

Зараз мої діти на війні. Зараз мене вражає стійкість наших хлопців. Я ніколи не думала, що ми настільки любимо свою країну і своє місто. Майбутнє бачу тільки вдома. Обов’язково повернемось.