Тетяна Іванівна згадує про мирне спокійне життя, про благополуччя в сім'ї. Під час війни вона поховала чоловіка, залишилася вдвох із дочкою-інвалідом. Коли почалися обстріли, довкола будинку літали снаряди. Пенсію довго не виплачували, а продукти в магазини через бойові дії не завозили і вижити було дуже важко.