Наталія згадує той страшний день, коли почалася війна. Як її син Ігор подзвонив рано вранці і наказав негайно виїжджати. Незабаром, 2 березня, зникла телефонна мережа, відключили електрику, воду, а останнім зник газ. Ігор, поки була можливість, дзвонив щодня. Перед черговим відправленням на службу він попрощався з батьком: "Папа, бережи маму". Це було його останнє прохання. 16 березня, коли Наталія та її чоловік вирішили йти пішки зі зруйнованого росіянами міста з однією сумкою, сталося горе – того ж дня загинув Ігор.