Війна мене застала вдома, у місті Білозерське Донецької області. Чоловік пішов добровольцем на війну. З перших днів, все моє життя було кругом того, виживе він, чи ні. Він загинув через чотири місяці. 

Ми виїжджали в Одеську область, потім повернулися, дітей ростили, виховували: хто університет закінчував, хто - школу. Житло у нас не постраждало, ну зате от таке у нас горе. Стараємось оговтатися. В громаді поки що мені йдуть назустріч. Я працюю в пункті незламності, на роботі відволікаюсь. Очікуємо на перемогу - це найголовніше.