Українська художниця із творчим псевдонімом Ольга Wilson малює «душі» загиблих українців.

Життя 11-річного хлопчика з Миколаєва забрали нелюди

«Добрий вечір. Хочу попросити вас намалювати 11-річного хлопчика з Миколаєва – Артема, завтра буде 40 днів як його життя забрали нелюди. 13 жовтня окупанти вчергове вдарили по місту, знищивши житловий будинок. Дитина пробула під його уламками шість годин. На жаль, отримані Артемом травми, призвели до зупинки серця. Він помер в лікарні.

Артем вчився у 6-А класі Миколаївської школи №54. Хлопчик захоплювався ІТ, до російського вторгнення ходив на айкідо, грав у футбол з татом, з яким дуже любив проводити час, мріючи, щоб родина була разом – шість років тому його батьки розійшлися.
Після початку повномасштабної війни, матір Артема хотіла разом з сином виїхати за кордон, де, як викладач англійської у місцевій гімназії, могла б працювати онлайн.

«План був приїхати до Миколаєва і попрощатися з татом. Але Артем дуже просив, щоб родина була разом. Щоразу, коли я пропонувала поїхати до Одеси чи на захід України, або за кордон, він відмовлявся. Для нього важливим було жити разом з татом. Говорив, що ти як хочеш, а я буду з татом. Він був дуже мужнім, не боявся ракет», – пригадує мама хлопчика.

Відтак, родина вирішила залишитися в місті. Артем займався онлайн, не пропускав уроки, подекуди і під час повітряної тривоги, був дуже старанним, вчився на “відмінно”.

З початку серпня, коли обстріли Миколаєва посилилися, родина щовечора виїздила ночувати до бабусі в село, що за містом. Але саме того вечора чомусь не поїхали, вирішивши лишитися вдома.

Шість годин під завалами. З першої години ночі. Близько восьмої ранку Артема деблокували. Кадри, як його вивозять на ношах, облетіли більшість медіа. На відео потрапив момент, де батько обіймає хлопчика, а той рукою вказує на дрон рятувальних служб, що знімав наслідки обстрілу.

«Артем був при свідомості до останнього. Ще дорогою до лікарні він говорив: «Мамо, я школу пропущу сьогодні», наскільки він був старанною дитиною. Мабуть, ми так попрощалися тоді в обіймах. Він з татом на ношах, а зі мною в кареті швидкої», – каже мама Артема.

«Дитина прийняла весь цей жах на себе. Мабуть, зберегла нас для чогось, але для чого, ми не знаємо. Я питаю у Бога, чому постраждали не ми, а дитина пережила ці муки. Його мрією було, щоб наша родина збереглася. У нас все стало добре. Ми вирішили, що надалі повертатимемо родину. Це дитина зробила так, що вся родина об’єдналася. Коли ховали Артема, я сказала, що виконаю, синок, твою мрію бути з татом разом».

«В нас забрали наш сенс життя, нашу душу. Ми кожного дня говоримо із його світлиною, здається, що так легше, що він поряд із нами. Думаємо, що він з небес дивиться на нас, тому намагаємось триматися», - говорить мама.

Артема поховали 15 жовтня 2022 року. Рівно за місяць, 15 листопада, йому мало б виповнитися 12 років.»