"Життя триває: Саша Анісімова малює мирну буденність на руїнах рідного Харкова"

Анісімова 1

Я не знаю, скільки ще це може тривати, я не знаю, скільки людей залишилися без своїх будинків і своїх близьких, я не знаю, скільки потрібно буде потім часу, щоб прислухатися до всіх звуків. Я знаю, що ми жили своїм звичайним життям, але у нас забрали це, назвавши спасінням.

Я ніколи не зрозумію війну і ніколи не забуду цей страшний ранок. Ще я ніколи не зрозумію, як можна так голосно брехати і як можна так тихо не вірити.

Анісімова 2

Привіт, я Сашко, і сьогодні мені виповнилося 30 років.

Я думала, що я дуже хочу машину, будинок, подорожі, модні речі та ще величезний список чого. Але тепер я хочу зі своїм собакою спокійно гуляти улюбленим Харковом, пити каву і не читати новини про війну.

Анісімова 3

Не те що б я вірила чи не вірила в карму, але мені здається, ми заслужили користуватися метро за прямим його призначенням, а всі, хто зараз віддає накази прати українські міста та людей з лиця землі, явно заслужили сидіти у підвалах без їжі, води та будь-якої гуманітарної допомоги.

Анісімова 4

Це дорога, якою ми з моїм собакою ходили в гості до сестри. Трохи далі вулицею її будинок.

Там крихітна квартира, в якій міститься моя сестра, її чоловік, мій улюблений племінник, собака, кішка та величезний акваріум із рибами. Все це на 33 квадратних метрах. Іноді там ще містилася я, коли не хотілося їхати додому або просто було дуже сумно.

Я не знаю, чи є місце, яке я люблю більше. Можливо, тільки свій будинок, і то навряд. Сестру я люблю теж, мабуть, найбільше у цьому світі і дуже хочу знову приходити до неї пити вино і дивитись, та обговорювати дурні шоу.

Анісімова 5

Я не була вдома більше місяця. Вчора ми приїжджали до Харкова. Розкидані ковдри на підлозі, недопите вино, у холодильнику, здається, вже нове життя, квіти, подаровані за кілька днів до війни, засохли.

Я забрала ще один улюблений малюнок, улюблені чашки та тарілку, яку колись привіз дідусь з Італії, але пообіцяла дому, що ми повернемось незабаром. Не вірилося, що війна і треба знову втекти.

За вікном сонце, на вулиці люди ходять, у будинку завели нового собаку, який тепер боїться гуляти.

Сусідка з першого поверху запропонувала нам хліб, бо їй багато привезли, і він зіпсується. День завдовжки вже понад місяць.

Анісімова 6

Трохи пропаганди, яка не вірить у жахи своїх дій.

Анісімова 7

Сподіваюся, скоро всі в Україні зможуть знову співати у душі улюблені пісні.

Анісімова 8

50 days of war.

Анісімова 9

In the world of idiots there are no weekends. 75 day of the war.

Photo: @kirill.gonchar
Історія з відкритих джерел.