"Ми їхали на кілька днів, а живемо вже тут майже три місяці", - розповідає Лідія Кононова з Гуляйполя. Згадує, як у перший день війни її син збирав речі, щоб вступити до лав ЗСУ, а вона й не знала, що почалася війна. Коли місто почали обстрілювати, то снаряд упав біля будинку жінки. У хаті вилетіли вікна та двері, жити стало неможливо. Після цього пенсіонерка почала ходити під час обстрілів у бомбосховище, яке було у місцевій школі. А одного разу зайшла до своєї невістки та разом вирішила евакуюватися до Запоріжжя. Виїжджала у чому була і навіть не взяла із собою необхідні речі. Лідія Сергіївна хоче, щоб війна закінчилася найближчим часом і щоб можна було повернутись додому.

Жити нам ніде, виїхали в чому були, без одягу, без нічого