Малахова Ольга Іванівна, вчителька української мови та літератури, Енергодарська гімназія № 5 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області

"Чому бути українкою – це моя суперсила"

Блакитне небо, квітучі сади, золоті пшеничні поля, пташиний спів, роботящі люди – це моя Україна. Так було до моменту, поки не почалась війна. Вона змінила все. Війни ніколи не чекаєш – це правда. Ми не вірили, що це може статися, поки не почули страшні повідомлення.

Той день пам’ятає кожний. Ніколи не забуду очі своїх учнів та учениць. Ми разом дізнались, що поряд у село прилетіла ракета, що потерпають від обстрілів українські міста. Уроки припинено, дітей забирають батьки; тоді ми не знали, що ця розлука буде такою довгою.

Кожен день страшні новини. Щоб не дати ворогу захопити місто, ми виходили на дорогу перед в’їздом до Енергодара і живою стіною стояли перед цією страшною ордою. Але ворог зайшов, настали страшні часи окупації, які й досі тривають.

Вибір мав зробити кожний. Звісно, як і більшість мешканців міста, я виїхала. Із речей - невелика валіза і ноутбук. Далі – життя в прифронтовому місті, різне ставлення до переселенців, яке відчуваєш на собі. Про це намагаєшся не говорити, але нас видно. Підгодовуємо кішок та собак, приносимо до лікарень одяг для поранених, відправляємо посилки бійцям і більше мовчимо.

Понад рік я проживаю поза домом, за цей час довелось познайомитися з багатьма людьми. У кожного своя історія, свій біль, але ні для кого війна не стала чужою, тож і роблять все, що в їхніх силах, для Перемоги. Здавалося б, ну що про це писати? А я хочу, щоб про справи таких людей знали всі та долучалися, бо разом – легше. Я багато бачила, але мене дійсно вразив вчинок чоловіка, який, крім того, що годує більше двадцяти кішок і котів, віддав їм свій автомобіль, в якому проживають мами-кішки зі своїми кошенятами. Веніаміне Яковичу, низький уклін за Вашу людяність! Дивлячись на таких людей, маєш тверду впевненість: доброта рятує наш світ, і поки є такі люди, нас нікому ніколи не подолати.

В умовах війни продовжуємо навчати школярів нашої гімназії, дякуючи батькам та дітям за відданість рідній школі, віру в Перемогу. Педагоги, які зараз знаходяться в Запоріжжі, проводять заняття для учнів Енергодара в освітньому хабі. Наш колектив бере участь у благодійних заходах та акціях, діти–активні учасники онлайн-конкурсів, змагань. Учителі завжди відгукується на прохання про допомогу нашим бійцям, діти підтримують малюнками, поробками, листами. Кожен робить все можливе для перемоги, і внесок кожного – важливий.

Ми разом наближаємо Перемогу, щоб завжди над країною було мирне блакитне небо, цвіли сади, колосилась пшениця, в мирі жили найкращі люди – українці. Слова великої вдячності нашим захисникам і захисницям, всім, хто зараз боронить рідну землю, і хто загинув на полі бою. Ваш героїзм та незламність духу – приклад для нас, це наша суперсила, яка не дає зламатися, надихає, об’єднує. А поки ми єдині – нас ніхто не переможе!

Пишаюсь тобою, моя Україно!
Народом незламним, єдиним,
В хвилину тяжку ми всі об’єднались –
І в цьому моя суперсила!